в означеннях
Тлумачення, значення слова «карний»:

КА́РНИЙ, а, е.

1. юр. Який учинив злочин проти життя та майна. Від карного елемента армію звільнив революційний трибунал (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 91); Одвернулась [дівчинка] до вікна, глухо вела далі: — Мій татусь служив на залізниці. В міліції. Ну, є така, ..за порядком слідкує, спекулянтів різних та карних злочинців виловлює (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 184);
//  у знач. ім. карний, ного, чол. Той, хто вчинив злочин проти життя й майна.

2. юр. Який становить замах на життя та майно. Він.. був людиною чесною, хоча б в тому розумінні, що ніколи в житті не зробив жодного карного злочину (Натан Рибак, Час, 1960, 424).

3. юр. Пов'язаний із розслідуванням і покаранням злочинів проти життя та майна. Се було на вулиці, перед будинком карного суду в однім із більших провінціальних міст (Іван Франко, VII, 1951, 187); У випадку стягання квартирної плати понад установлені органами влади розміри суди зобов'язані порушувати проти винних карне переслідування (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 105); Карна справа.
Карне судочинство див. судочинство; Карний кодекс див. кодекс; Карний розшук див. розшук.

4. рідко. Те саме, що каральний. Реакція польської окупації, розгул пілсудчиків, карні експедиції по селах, цинічне нехтування елементарних прав громадянина,.. — все це, річ ясна, не могло не викликати протидії серед молодого покоління (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 171); Тобі стане легше від того, що справедлива рука, яка занесе над ним карний меч, помститься і за твої гіркі вдовині сльози (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 420).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 108.

Коментарі (0)