в означеннях
Тлумачення, значення слова «карта»:

КА́РТА, и, жін.

1. Умовно зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу. Над стільцем прибита на стіні.. чимала географічна карта, стара і немов закурена (Леся Українка, III, 1952, 572); Класна кімната в сільській школі; по стінах географічні карти, малюнки (Степан Васильченко, III, 1960, 118); Він їхав на розвідку і мав надію знайти лісникову хату чи взагалі якесь відмітне місце, щоб орієнтуватися на карті (Юрій Яновський, II, 1958, 214);
//  Зображення окремих частин країни за їх геологічними ознаками. Геологічна карта Донбасу;
//  Зображення ґрунтового покриву певної ділянки земної поверхні з зазначенням походження ґрунтів, їх складу тощо. Кожний колгосп і радгосп мають ґрунтові карти та рекомендації щодо раціонального використання добрив (Хлібороб України, 12, 1963, 10);
//  Зображення країн світу за їх суспільно-політичними ознаками. Політична карта світу;
//  Зображення окремих ділянок, пунктів оборони. Карта мінного поля;
//  Зображення зоряного неба або поверхні планет. Карта південного неба; Карта Місяця;
//  Певним способом складений документ, у якому в коротких записах, схемах, графіках подаються спеціальні відомості. Технологічна карта.

2. Невеликий аркуш (картка) твердого паперу, на якому зображені умовні фігури або значки чотирьох мастей; набір цих аркушів (колода) вживається для гри. Пані сидить і гадає на картах (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Часом серед гри він кидав карти на стіл так, що вони бачили, яка у нього масть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 204); Госька.. кинув з рукава на сніг пом'яту колоду карт, на яких уже не можна було пізнати фігур (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 484);
//  тільки мн. Назва гри такими картками. Карти і пиття не доводять до пуття (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 211); Здорові люди [в санаторії] були усі при більярді, за картами, в бібліотеці (Леся Українка, III, 1952, 531); А на веранді над водою пісні і карти круг стола (Павло Тичина, I, 1957, 62).
Ваша (його і т. д.) карта бита див. битий; Випадати (випасти) на картах див. випадати; Відкривати (відкрити) чиїсь карти див. відкривати; Карти в руки кому — хтось досвідчений, із знанням може добре зробити що-небудь. — Ви фізики, вам карти в руки, ви то всі закони природи достеменно знаєте, що і куди, і як (Натан Рибак, Час, 1960, 97); Остання карта — остання можливість добитися чого-небудь. Се була.. остання карта в тій смілій грі (Іван Франко, VII, 1951, 67); Плутати (сплутати) [всі] карти чиї, кому — розладнувати чиї-небудь плани, наміри, сподівання; Розкривати (розкрити) чиї карти — виявляти приховані наміри, справжню суть справи. За вечерею Семен Федорович навіть розмовляв з дружиною. І тоді Фросина розкрила перед ним усі карти Макара Підігрітого: — Хоче стати на твоє місце (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 112); Ставити (поставити) на карту що — піддавати небезпеці що-небудь, ризикувати чимось. — І я не розчарувавсь, генерале: край вартий того, щоб ради нього ставити на карту наш капітал (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 583).

3. Чотирикутний візерунок, малюнок на тканині, одязі. Тоненький стан стягав червоний плетений пояс, коліна обнімала картата старосвітська плахта — з зеленими, червоними, синіми, жовтими картами (Борис Грінченко, II, 1963, 330).

4. діал. Меню. Обідаю — що варили, а не по карті (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 321).

5. діал. Аркуш паперу або сторінка книжки. І, взявши карту, щоб на їй Писать споминник дорогий, Я в думці враз перелетів Ряди похованих годі в (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 354); Як голова болить! Пожовклі карти Рукопису старого помаленьку Перебігають стомленії очі (Іван Франко, XI, 1952, 298).

6. діал. Лист (див. лист 2 2); офіційний документ. А в той сам день карта в село причвалала, Що син її в Босні від кулі поляг (Іван Франко, X, 1954, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 109.

Коментарі (0)