в означеннях
Тлумачення, значення слова «картеч»:

КАРТЕ́Ч, і, жін.

1. Шріт великого розміру для рушниці. Ви бистрим оком соколиним Щораз вимірюєте вмить, Де слід ударить бекасиним, Де треба і картечі вжить (Максим Рильський, III, 1961, 93); — Ану, хлопці. До опачин! Набивай гаківниці картеччю! (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 177).

2. Артилерійський снаряд, розрахований на стріляння з невеликої віддалі й наповнений кулями, що широко розсипаються під час пострілу. Для куль — то галушки сушили, А бомб — то з глини наліпили, А слив солоних — для картеч (Іван Котляревський, I, 1952, 189); — Відступайте, відступайте швидше від мурів! — закричав кошовий Кирдяга. Почувся вибух картечі (Олександр Довженко, I, 1958, 251);
//  Кулі з такого снаряда. Вогонь щохвилини посилювався, розжарені ядра ламали лафети, перекидали гармати, людей. Зловісно свистіла картеч (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 294).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 110.

Коментарі (0)