КАРТИ́НА, и, жін.
1. Твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні, дошці тощо. Хата простора, чиста: ..по стінах під склом картини (Панас Мирний, I, 1949, 330); В Ужгороді місцевий художник Ерделій показав нам одну свою картину (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 80); * У порівняннях. Яка ж вродлива [дитина], гарна, мов картина..! (Леся Українка, I, 1951, 30).
2. перен., розм. Про кого-, що-небудь, що своїм виглядом викликає захоплення. — Хлопці біля мене, як хміль коло тичини в'ються; а найпаче Будненко Василь. Чорнявий, кучерявий: картина — не хлопець! (Панас Мирний, III, 1954, 163).
3. перен. Те, що можна бачити, охопити зором або
конкретно уявити. Минули ми ту дику, але поетичну
картину, а за нею знов виступили рядами шпичасті
зелені гори (Нечуй-Левицький, II, 1956, 382); В його головці під
впливом бабиних слів почали вже роєм тиснутися
картини високих-високих домів, великих вікон (Іван Франко, IV, 1950, 30); В пам'яті виникла картина останньої зустрічі
з батьком, його згорблена постать (Микола Руденко, Остання
шабля, 1959, 57);
// Стан, становище чого-небудь. [Дремлюга:]
Керівник мусить бачити перш за все загальну
картину (Олександр Корнійчук, II, 1955, 296); Музично-театральне
життя України XVIII та XIX ст. являло собою
картину неухильного розвитку, який захоплював дедалі
більше областей (Українська класична опера, 1957, 41);
// Словесне,
мистецьке зображення чого-небудь у літературі тощо.
Ще в поемі «Панські жарти».. Франко малює нам
картину економічної залежності селян од пана (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 37); Далеко не втішну картину малював доповідач
(Олесь Гончар, II, 1959, 184).
4. Епізод, частина акту п'єси, що потребує окремої
декорації. Декорація та ж, що і в попередній картині.
Ранок. Коло столика сидить Верба (Олександр Корнійчук, II, 1955,
248); Почалася остання картина, найвиразніша
картина усієї вистави, де моряки миють свій корабель,
бажаючи тільки чистим віддати його морю (Вадим Собко, Зор. крила,
1950, 199).
Живі картини — німа сцена, під час якої дійові особи
зберігають нерухомість. — Після спектаклю мають
бути живі картини (Леся Українка, III, 1952, 510).
5. розм., рідко. Те саме, що кінофільм. П'яту свою картину він [О. Довженко], певно, зніматиме, замкнувшися до звуконепроникливої будки (Юрій Яновський, V, 1959, 116).