КА́СТА, и, жін.
1. В Індії та інших країнах Сходу — замкнена суспільна група, члени якої зв'язані походженням, заняттям та своїм правовим станом. В Індії були стани — касти, наприклад, жерців, воїнів, селян (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 21).
2. перен. Замкнена суспільна група, що зберігає свою відокремленість і привілеї. Він був руський патріот, типовий представник того старого попівського патріотизму, що бачив націю виключно в попівській касті (Іван Франко, VIII, 1952, 34); Життя попівське так ув'язненеє одвічні рами, так опреділене [визначене] на багато літ уперед. Прикріплене до непорушної доктрини, робить і саму касту непорушною (Гнат Хоткевич, II, 1966, 352); Офіцерський склад царської армії залишився майже цілком дворянським і являв собою особливу касту, яка різко відрізнялася від солдатської маси (Історія УРСР, I, 1953, 482).