КАСТАНЬЄ́ТИ, єт, мн. (одн. кастаньєта, и, жін.). Поширений в Іспанії, Італії та в країнах Латинської Америки ударний музичний інструмент із дерева або пластмаси у вигляді двох мушель, зв'язаних шнурком на одному кінці; уживається для відбивання ритму під час виконання народних іспанських танців. Глянь, — свистять і літають мечі, А у наших руках кастаньєти, — Ми танцюєм, в танок зовучи (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 155); Летять слівця, мов ті колючки, Під дзвін і ляскіт кастаньєт (Микола Вороний, Вибр., 1959, 192); * Образно. Гаряче повітря танцювало тарантелу по скелях, а в сірих маслинах цикади грали на кастаньєтах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 293).