КАТ, а, чол.
1. Той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання, бере на тортури. А люде тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 356); — Не бий її.., — промовила вона до ката, — бач, яка вона безталанна (Панас Мирний, I, 1954, 69); На драбині, приставленій до стовпа, стояв уже кат (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 249).
2. перен. Той, хто тиранить, убиває, мучить; мучитель, недолюдок. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів (Леся Українка, I, 1951, 126); Тоді ж, як грім під час негоди Впаде на голови катів, Нам сонце правди і свободи Засяє тисяччю огнів (Сто пісень для молоді, 1946, 8); — Сестра я, сестра, — ридаючи, вигукувала вчителька, в нестямі пориваючись до отетерілих нападників. — Рубайте й мене, звірі, кати ви, нелюди... (Олесь Гончар, II, 1959, 93).
3. лайл. Біс, чорт. Який вас обезглуздив кат? (Іван Котляревський,
I, 1952, 185).
♦ В ката; Кат би його (її, їх і т. ін.) взяв, лайл. —
уживається для вираження досади, незадоволення ким-,
чим-небудь. А ти, задрипанко, шинкарко, Перекупко
п'яна! Де ти в ката забарилась..? (Тарас Шевченко, II, 1953, 286);
Де вже його в ката тут шукати тії жалості..! (Панас Мирний,
III, 1954, 79); — Ага! От чого мені шкода, кат би його
взяв, — піджака загубив (Олександр Довженко, I, 1958, 386); До ката —
дуже багато. — Я їх [дрова] уже й смалю добре, а проте
ще до ката в сараї (Любов Яновська, I, 1959, 363); Кат з ним;
Кат його (її, їх і т. ін.) бери (забери, забирай): а)
уживається для вираження байдужого ставлення до кого-,
чого-небудь; дарма, байдуже, все одно. На негоду
судомить у суглобах, болять коліна. Та кат з ним,
перетерпиться (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 34); — Руку, ногу
відіб'є — кат його бери. А от як голову знесе — вважай,
каліка на все життя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 266); б)
уживається для вираження досади, незадоволення ким-,
чим-небудь. — Не треба ніякого вашого рейнського чи
угорського [вина], кат його забирай... (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир,
1965, 16); Кат [його, тебе, їх і т. ін.] знає (зна) що (куди,
які і т. ін.) див. знати; На якого ката — уживається для
вираження незадоволення в знач. нащо, навіщо. На
якого ви ката З книжками носитесь в руках? (Левко Боровиковський, Тв.,
1957, 129); Не взяв його (її, їх і т. ін.) кат —
уживається для вираження схвалення чогось, захоплення ким-,
чим-небудь. Вона, кат її не взяв, препишна молодиця
(Марко Вовчок, VI, 1956, 293); Та й сам Ґава — не взяв його
кат — догадливий удався (Іван Франко, III, 1950, 64).