КАТАЛЕ́ПСІЯ, ї, жін., мед. Утрата тілом людини або окремими його частинами рухомості з характерним застиганням у певній позі, що буває при шизофренії, енцефаліті, істерії, гіпнозі тощо; остовпіння. При гіпнопедії.. не можна викликати каталепсію (Знання та праця, 5, 1966, 8); * Образно. Весь увійшов [Храпков] у себе, в свою душу.., вагався, вирішував і знов впадав у стан моральної каталепсії (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 475).