КАТАРА́КТА, и, жін., мед. Захворювання
кришталика ока, що призводить до його помутніння та втрати
зору;
// Плівка, що утворюється на кришталику ока
внаслідок такого захворювання. Чудодійний промінь
[лазер] застосовують для випалювання катаракти
(Наука і життя, 12, 1965, 39).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 117.