КАТЕРИ́НЩИК. а, чол., заст. Бродячий музикант, жебрак із катеринкою (у 1 знач.). Гострохвостий виходить з хати і приводить катеринщика. Катеринка грає й перебиває лайку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 509).
КАТЕРИ́НЩИК. а, чол., заст. Бродячий музикант, жебрак із катеринкою (у 1 знач.). Гострохвостий виходить з хати і приводить катеринщика. Катеринка грає й перебиває лайку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 509).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 119.