КА́ТІВ, това, тове.
1. Прикм. до кат 1. Він гукнув: «Смерть німецьким загарбникам!» і скочив до безодні, не чекаючи доторку катової руки (Юрій Яновський, Мир, 1956, 164).
2. лайл. Уживається в знач. бісів, чортів. — Надозолила мені катова дзундзуриха (Марко Вовчок, VI, 1956, 265).