Словник української мови

КА́ВОВИЙ, а, е. Прикм. до кава 1. Набравши в обидві руки кавових зерен, стала [мати] пересівати їх на пальцях (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 101);
//  Пригот. з кавою. — У мене є кавовий лікер, — сказала Брунгільда (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 115);
//  Який вирощує каву. — Так що казав про мене президент отієї жалюгідної західної кавової республіки? (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 59).