КА́ЗУС, у, чол.
1. Складна, заплутана судова справа.
2. розм. Випадок, незвичайна пригода. — Казус сей Так налякав усіх людей (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 77); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (Олесь Гончар, I, 1954, 208).