КЕ́ЛИХ, рідше КЕ́ЛЕХ, а, чол. Посуд для пиття вина; кубок, бокал. Стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота (Олекса Стороженко, I, 1957, 371); Семен уявив собі, як підніме перший келих на весіллі (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 46); Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином.., келехи міцного литовського меду (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 8); * Образно. Зорі.. В келих лілії великий Променисті хвилі ллють (Леся Українка, IV, 1954, 128).