КЕ́ПІ, невідм., сер.
1. Те саме, що кепка. Художник розбудив ще якогось цивільного в кепі, в благенькому демісезонному пальті (Олесь Гончар, I, 1954, 231); До кімнати увійшов у плащі з піднятим коміром, у кепі з великим дашком високий, тонкий, трохи сутулуватий парубок (Петро Дорошко, Не повторн.., 1968, 194).
2. заст. Вид форменого кашкета з прямим дашком і твердим денцем (в арміях та поліції деяких країн, а також у російських чоловічих гімназіях XIX ст.). Поліцейський в своїй пелерині сидів зігнувшись високо десь на стіні, а його кепі блищало на сонці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); Нюся ніяковіла й торгала синє французьке кепі на своїх кучерях (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 76).