Словник української мови

ХА-ХА, ХА-ХА-ХА, виг. Звуки, якими передасться голосний сміх, регіт. [Ярина (раптом сміється):]. Ха-ха-ха! [Гаптін:] Чого ти? (Леся Українка, III, 1952, 717); — Ха-ха-ха, — низько сміється отець Миколай, і його кругла голова і пухкі, схрещені на грудях руки драглистим тремтінням доповнюють сміх (Михайло Стельмах, I, 1962, 268);
//  у знач. ім., невідм., сер. Голосний сміх. Від Михасевого жарту хлопці та дівчата вибухнули розкотистим ха-ха-ха... (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 82).