Словник української мови

ХА́ЛЕ́ПА, и, жін. Яка-небудь несподівана, прикра подія; біда, нещастя, неприємність. Тій бідній матері така халепа прийшла, що не зна, куди і метнутись (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227); Після жнив украдено знову пару добрих коней у Денисового кума Терешка Тонконоженка. Скоро Денис про халепу дочувся, зараз пішов до його (Борис Грінченко, II, 1963, 247); — Раджу вам від щирого серця, Євгене Вікторовичу: гоніть цього пройдисвіта геть у гоніть! Бо матимете з ним таку халепу... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 394); Оце з місяць тому трапилася халепа з чоловіком. Возили дерево з лісу, і прибило його березою (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 67); — А тут ще й радикуліт розгулявся — давня халепа. Стояти несила (Яків Баш, Надія, 1960, 63);
//  заст. Негода. Ото яка халепа надворі, і носа з хати не вистромиш (Словник Грінченка).
♦ Викрутитися (вилізти, вибратися і т. ін.) з халепи; Збутися халепи — позбутися якого-небудь горя, неприємностей. Доктор зрозумів причину нападу. Переконався, що напасники не помилились щодо особи, але тепер зародилась.. надія викрутитись з халепи (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 221); — Допоможи мені вилізти з цієї халепи, вік пам'ятатиму, ніколи не забуду... (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 78); — Ну, слава тобі господи, — з полегшенням зітхнув Дейнека, приголубивши сина: — одної халепи збулися... (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 22); Часом вони потопали в снігових заметах.., часом же з великим напруженням ледве посувалися чистою кригою, згинаючись проти вітру. Кожного з них непокоїло, як удасться вибратись з цієї халепи (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 77); Вскочити в халепу [по самі вуха] див. вскакувати; Заварити халепу — розпочати неприємну, клопітливу справу, щось нерозв'язне. — Чому ж мовчав? — промовив нарешті той самий Тур, що заварив усю халепу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 67); Звалиться (наскочить) халепа на кого — трапиться зненацька 3 ким-небудь пещастя, біда, неприємність. Не при всякій біді плачуть. Буває, що звалиться на людину халепа, а вона ще й радіє. Мовляв, гірше могло бути (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 47); Набиратися (набратися) халепи з ким — потрапляти в складне становище, зазнавати неприємностей через кого-небудь. — І куди, думаю, такого молодого взяли? ..Наберемося, думаю, з ним халепи (Іван Ле, Наливайко, 1957, 57); Наробити халепи — наробити біди, неприємностей, клопоту. [Бичок:] Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі вуха! (Марко Кропивницький, I, 1958, 488); Потрапляти (потрапити, попадати, попасти, попадатися, попастися, встрявати, встряти і т. ін.) в халепу — зазнавати неприємностей, біди. Коли б ще він [журавлик] був слухняним і стриманим, а то ж він завжди всім цікавиться і щоразу потрапляє в якусь халепу (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 133); Відправившись до партизанів, Ґуля заспокоював себе, гадав, що головне — це ввійти в довір'я і так збирати і передавати відомості, щоб не потрапити в якусь халепу (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 177); Він ще не зрозумів достеменно, що наробив, але вже відчував, що попав у якусь халепу, з якої, може, не пощастить і вибратись (Петро Панч, III, 1956, 352); Од того дня перестала Явдоха Хіврю вчити.., їй самій часто казала: — Не буде з тебе нічого, бо дурна: й сама в халепу попалася, ..і мене підвела (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 100); Головатий дуже побоювався, як би Уляна Григорівна через свою довірливість і м'якосердя не встряла в яку-небудь халепу з такими закупниками (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 91); Хай (нехай) йому (їм, на нього, на вас і т. ін.) халепа — те саме, що Хай (нехай) йому (їм і т. ін.) біс! (див. біс 1). Пху! нехай на вас халепа! (Словник Грінченка); Чинити халепу кому — завдавати кому-небудь неприємностей, клопоту. На превелику силу одному знайомому Мирного вдалося узяти рукопис з цензури і умовити, щоб авторові не чинили халепи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 215).