ХА́ЛЕ́ПА, и, жін. Яка-небудь несподівана, прикра
подія; біда, нещастя, неприємність. Тій бідній матері
така халепа прийшла, що не зна, куди і метнутись
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227); Після жнив украдено знову
пару добрих коней у Денисового кума Терешка Тонконоженка.
Скоро Денис про халепу дочувся, зараз пішов
до його (Борис Грінченко, II, 1963, 247); — Раджу вам від щирого
серця, Євгене Вікторовичу: гоніть цього пройдисвіта
геть у гоніть! Бо матимете з ним таку халепу... (Іван Ле,
Міжгір'я, 1953, 394); Оце з місяць тому трапилася
халепа з чоловіком. Возили дерево з лісу, і прибило його
березою (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 67); — А тут ще й
радикуліт розгулявся — давня халепа. Стояти несила
(Яків Баш, Надія, 1960, 63);
// заст. Негода. Ото яка
халепа надворі, і носа з хати не вистромиш (Словник Грінченка).
♦ Викрутитися (вилізти, вибратися і т. ін.) з
халепи; Збутися халепи — позбутися якого-небудь горя,
неприємностей. Доктор зрозумів причину нападу.
Переконався, що напасники не помилились щодо особи, але
тепер зародилась.. надія викрутитись з халепи
(Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 221); — Допоможи мені
вилізти з цієї халепи, вік пам'ятатиму, ніколи не забуду...
(Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 78); — Ну, слава тобі
господи, — з полегшенням зітхнув Дейнека, приголубивши
сина: — одної халепи збулися... (Спиридон Добровольський, Олов'яні
солдатики, 1961, 22); Часом вони потопали в снігових заметах..,
часом же з великим напруженням ледве посувалися
чистою кригою, згинаючись проти вітру. Кожного з них
непокоїло, як удасться вибратись з цієї халепи (Микола Трублаїні,
Лахтак, 1953, 77); Вскочити в халепу [по самі вуха]
див. вскакувати; Заварити халепу — розпочати
неприємну, клопітливу справу, щось нерозв'язне. — Чому
ж мовчав? — промовив нарешті той самий Тур, що
заварив усю халепу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 67);
Звалиться (наскочить) халепа на кого — трапиться зненацька
3 ким-небудь пещастя, біда, неприємність. Не при
всякій біді плачуть. Буває, що звалиться на людину
халепа, а вона ще й радіє. Мовляв, гірше могло бути
(Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 47); Набиратися (набратися)
халепи з ким — потрапляти в складне становище,
зазнавати неприємностей через кого-небудь. — І куди,
думаю, такого молодого взяли? ..Наберемося, думаю, з
ним халепи (Іван Ле, Наливайко, 1957, 57); Наробити
халепи — наробити біди, неприємностей, клопоту.
[Бичок:] Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі
вуха! (Марко Кропивницький, I, 1958, 488); Потрапляти (потрапити,
попадати, попасти, попадатися, попастися, встрявати,
встряти і т. ін.) в халепу — зазнавати неприємностей,
біди. Коли б ще він [журавлик] був слухняним і
стриманим, а то ж він завжди всім цікавиться і щоразу
потрапляє в якусь халепу (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 133);
Відправившись до партизанів, Ґуля заспокоював себе, гадав,
що головне — це ввійти в довір'я і так збирати і
передавати відомості, щоб не потрапити в якусь халепу
(Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 177); Він ще не зрозумів
достеменно, що наробив, але вже відчував, що попав у якусь
халепу, з якої, може, не пощастить і вибратись (Петро Панч,
III, 1956, 352); Од того дня перестала Явдоха Хіврю
вчити.., їй самій часто казала: — Не буде з тебе нічого,
бо дурна: й сама в халепу попалася, ..і мене підвела
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 100); Головатий дуже побоювався,
як би Уляна Григорівна через свою довірливість і
м'якосердя не встряла в яку-небудь халепу з такими
закупниками (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 91); Хай (нехай)
йому (їм, на нього, на вас і т. ін.) халепа — те саме, що
Хай (нехай) йому (їм і т. ін.) біс! (див. біс 1). Пху!
нехай на вас халепа! (Словник Грінченка); Чинити халепу
кому — завдавати кому-небудь неприємностей,
клопоту. На превелику силу одному знайомому Мирного
вдалося узяти рукопис з цензури і умовити, щоб авторові
не чинили халепи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 215).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 13.