Словник української мови

ХАЛЯ́НДРА, и, жін. Старовинний циганський танець. У вікон школярі співали, Халяндри циганки скакали (Іван Котляревський, I, 1952, 92); Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14).
♦ Будеш [у мене] скакати (танцювати) [циганської] халяндри; Поскачеш (потанцюєш) [у мене, у нас] [циганської] халяндри — уживається як погроза кому-небудь. — Потривай же, свекрухо! — говорила голосно Мотря сама до себе, розвішуючи сорочки по тину, — будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе (Нечуй-Левицький, II, 1956, 288); «Тепер ти, голубчику.., потанцюєш і поскачеш у мене циганської халяндри», звертався [Терентій] в думках до Романа (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 473).