в означеннях
Тлумачення, значення слова «халява»:

ХАЛЯ́ВА, и, жін.

1. Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку. Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи з кривими закаблуками, драними халявами (Панас Мирний, III, 1954, 391); Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну запасну книжечку і писав вірші (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 125); Чоботи з жовтої юхти, з довгими дебелими халявами справді здавались непомірними і важкими для легкої, красивої фігури Черниша (Олесь Гончар, III, 1959, 330);  * У порівняннях. Роксолана знизу дивилась на обличчя Михайликове, від сонця чорне, як халява (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 16).
Лизати халяви (халяву) в кого — підлабузнюватися до кого-небудь. Стояли ліктори, а цар... Самодержавний государ! Лизав у ліктора халяву, Щоб той йому на те, на се... Хоч півдинарія позичив (Тарас Шевченко, II, 1963, 350); Робити з губи халяву див. губа 1; Робити з писка халяву див. писок; Розпустити язика (морду), як (мов) халяву — те саме, що лаятися 1. — Годі лиш, батьку! — крикне Брюховецький. — Чого се розпустив морду, як халяву? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 181); — Ти чого, відьмо.., язика, мов халяву, розпустила? (Михайло Стельмах, I, 1962, 465); Ускочити вище халяв — потрапити в яку-небудь біду, халепу. — Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії, оповідаючи їй свої спостереження, — а то ще вскочиш вище халяв (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375).

2. перен., лайл. Неохайна, розпутна чи скупа людина. Тут Бахус п'яний обізвався, Венеру лаяти начав..: — Пійди [піди] лиш ти к чортам, плюгава, Невірна, пакосна, халява! (Іван Котляревський, I, 1952, 97); — А ти, кажеш, літом і свічки не світиш! Жалієш грошей. Ех ти, халява (Панас Мирний, IV, 1955, 128).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 15.

Коментарі (1)