ХАМ, а, чол.
1. заст. Зневажлива назва людини з
нижчих соціальних верств, станів (у мові панівних класів).
[Старий пан:] Та як же ти, черв'як, козявка
нікчемна, мужик неотесаний, хам, як ти наважився іти
проти дворянства? (Степан Васильченко, III, 1960, 474);
// Грубе
звертання до кріпака, слуги, наймита. — Подай патинки
господині Та принеси мені води, Вимети хату, внеси
дрова, Посип індикам, гусям дай, Піди до льоху, до
корови, Та швидше, хаме!.. Постривай! Упоравшись, біжи
в Вільшану (Тарас Шевченко, I, 1963, 80); — Не кричіть, ми не
череда! — Що ти сказав, хаме? З пастухом мене
порівнюєш? Геть з двору! (Олесь Донченко, III, 1956, 51).
2. розм., лайл. Зухвала, груба, нахабна людина. — Погано, Голику! — Не розумію. — Хам ти, брате, ось що. — Трохи є (Олександр Довженко, II, 1959, 162); Хвилину завагався [Ілакович], як йому поступити: покласти край недопустимій розперезаності маклера, просто повернувшись спиною до хама, чи вдати, ніби нічого незвичайного в його поведінці й не помітив (Ірина Вільде, III, 1968, 35).