ХА́ПАНИЙ, а, е, розм.
1. Привласнений таємно;
крадений. [Даша:] Перстень! Та який же хороший!
Де ти дістав його? [Хома:] Е, довго розказувать!
Носи та мене згадуй! [Даша:] Та ну його! Може,
який хапаний... (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 388);
// у знач. ім.
хапане, ного, сер. Чужі речі, привласнені таємно. Лучче
[краще] в латанім, ніж в хапанім (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
212).
2. Який робиться наспіх, швидко; поспішний. — Щось трохи швидко він оце сватається.. Трохи хапане його сватання (Нечуй-Левицький, V, 1966, 299).