ХАПАТИ 1, аю, аєш, недок., перех.
1. Швидко,
поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого-,
що-небудь. [Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб'ю!
(Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на
індіанку) (Леся Українка, III, 1952, 55); Час від часу дзвонив
польовий телефон і капітан Сидорчук нервово хапав
трубку (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 7); Хлопець хапає Тоню
й при всіх цілує, цілує самозабутньо, і мовчки дивляться
на їхнє прощання чабани та чабанки (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 329); Батько хапав його на руки, високо підкидав
угору і, цілуючи, казав: — Молодчина Петро! Потомствений
шахтар Петро Маслюк! (Іван Багмут, Щасливий день..,
1951, 53); Коли караван з'являвся в свято, Шевченко
хапав олівці, ішов з фортеці на цілий день із скибкою хліба
і штовхався на міняльному дворі, милуючись соковитими
барвами східного одягу, верблюдами, ішаками,
виставленим на продаж крамом (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 180);
З піхов шаблю цар хапає, На Івана наступає, Вже той
Голик не втече — Ось його він посіче! (Леонід Первомайський, Казка..,
1958, 72); Хоч руки Слинька не зовсім ще загоїлись, він
часто хапав терпуг або молоток, заходжувався
допомагати слюсарям (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 460); * Образно.
Затяжний, глибокий кашель час від часу хапає хлопця
за горло і немилосердно душить (Іван Кириленко, Вибр., 1960,
289); Пронизливий вітер навально хапає.. в холодні
обійми і засипає обличчя дрібними голочками дощу
(Василь Козаченко, Серце.., 1947, 27);
// Братися, чіпляючись за
що-небудь або повисаючи на чомусь. З того, як
приятель мій, сопучи, хапав руками пучки очерету,
підтягаючи вперед човна, я зрозумів, що й він був неабияк
зацікавлений швидше вздріти дивну людину серед
безмежних боліт-плавнів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 409);
//
Поривчасто схоплювати кого-небудь за щось, затримуючи,
зупиняючи його. Мати хапала старшого сина за руку,
примовляючи: — Гаврюшо! Що-бо ти робиш? Гаврюшо!
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 93); Тільки я витикаюся з-за хати
і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей,
як татова рука хапає мене за праве вухо (Іван Микитенко, Повісті..,
1956, 20); Він чує тільки, як чиясь рука хапає його за
чуба, і бачить, як усі його малюнки летять на підлогу
(Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 50);
// Захоплювати зубами,
кігтями (про тварин). [Канупір:] Уїдлива у вас
ота куценька собачка, — так і хапа за литки, так і
хапа!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 137); Левиця пазурами хапає
перелякану тварину за крижі або за бік. Миттю
валяє на землю (Наука і життя, 9, 1971, 50);
// перен. Зачіпати,
чіпляти галузками, сучками, колючками і т. ін. (про
рослину). Навислі гілляки хапали Юру за крисаню
(Іван Франко, IV, 1950, 420); З незвички Серьожка весь час за
щось чіплявся, кущі хапали його за поли, обдерті руки
гостро щеміли (Олесь Гончар, IV, 1960, 60);
// Швидко,
жадібно підбирати що-небудь, з'їдаючи; жадібно пастися
(про тварин). З хлівця прожогом вискочила невеличка
свинка й кабанчик — і давай похапцем хапати зерно
(Панас Мирний, I, 1949, 129); Він знехотя поплентався в двір
і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по
дворі і хапали зелений шпориш попід тином (Нечуй-Левицький,
VI, 1966, 308); Пан офіцер.. вів коня, що понад шляхом
жадібно хапав зубами нескошений овес (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1959, 132);
// Ловити ротом, поглинаючи;
захоплювати дзьобом (про рибу, птаха); клювати. Крячки
стрілами падали на воду і хапали рибу: то був знак,
що риби наплило до берега доволі (Нечуй-Левицький, II, 1956,
227); Смагляве личко [хлопчика] сяяло від щастя,
Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу
окунець Чи лящик хитрий (Максим Рильський, II, 1960, 303); Кури
хапали з-під заступа черв'яків (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 219);
Галченя пожадливо хапало комах, черв'яків і похапцем
ковтало (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 32).
♦ Бога за бороду хапати — здійснювати те, що
здається неможливим; опановувати що-небудь. А дзвіниця
Лаврська хрестом на вас нахваляється: — Бога, —
мовляла, — за бороду хапаєш? До ангелів дорівнявсь?!
Літаєш?! (Остап Вишня, I, 1956, 211); За гаряче й студене
хапати див. гарячий; Зірки з неба хапати див. зірка;
Хапати бика за роги — те саме, що Брати бика за роги
(див. бик 1). «Дивно, — подумав [Форст] про себе, — я
ніби чогось нервую». І вирішив діяти навально, одразу ж
хапаючи бика за роги (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 244);
Хапати голову в руки; Хапати себе за голову — те
саме, що Братися (хапатися) за голову (див. голова).,
— Залишіть, прошу, свої ради при собі. Мені їх не)
треба... — носився по хаті Аркадій Петрович, хапаючи
голову в руки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 399); Хапати за барки
(за груди, за петельки, за комір і т. ін.) кого — те
саме, що Брати за барки (див. барки). — Що? —
скрикнув він, хапаючи цигана за барки. — Мене не пускати
на мій виноградник?! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 212); — За що ж
ти мене душиш, гад? — хрипів Дорош, хапаючи німця
за груди (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 319); [Загуба (хапає
його за груди):] У, задушив би такого! [Мисочка
(виривається):] Ну-ну! Ти мене за петельки не хапай!
(Яків Мамонтов, Тв., 1962, 503); Філька схоплюється на ноги,
щоб втікати звідси, але в цю ж мить несподівано чиясь
сильна й нещадна рука хапає його за комір (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 110); Хапати за горло — те саме, що Брати
за горло (див. горло). — От вони й хапатимуть один
одного за горло з приводу кожної дрібниці... А знаєш,
я не від того, щоб вони посперечались (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1935, 193); Хапати за поли (за плащ, за стремена
і т. ін.) — беручи кого-небудь за одяг, стремена,
благати, просити про щогь. — Проси ще, та не лінуйсь,
кривись добре.. І не відчепись, за поли хапай, аж поки
дасть (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 130); — Не вибігала ж за ним
услід моя паніматка, як у тій пісні, не хапала за
стремена, не прохала вернутись, напитись варенухи,
прибратись у голубий жупан та хоч раз іще подивитись
на свою милу (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 97); Хапати
сторчака (сторчаки) див. сторчак 1.
2. розм. Те саме, що ловити 2, 4. Навиклим рухом Іван
хапа вівцю за хребет і тягне до себе (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
324); [Матушка гуменя:] Беріть його!.. в'яжіть
його! Він злодій, злодій... украв добро наше. [Люди
(хапають Василя):] А ну, пане отамане, показуйся
личком (Панас Мирний, V, 1955, 114); Сполоханий, розлючений
ховрах, чхаючи й пирскаючи, висовував мокру морду,
отут його й хапали, злодюгу (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 106);
// Нападаючи на кого-небудь, пожирати. — А ти
[шуліка] подумай, пане-брате, Яке життя твоє завзяте:
Весь вік курчат і пташечок хапав, Ні ласки, ні жалю
не знав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 131);
// Вистежуючи
кого-небудь, затримувати, заарештовувати. У Києві було
багато.. арестів [арештів], поліція забралась навіть
в самий університет.. Почали хапати студентів
(Леся Українка, V, 1956, 185); На селах часто шарили
жандарми, все вивідували, все випитували та хапали
комуністів, яких ще не встигли замкнути (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1959, 108);
// перен. Охоплювати, полонити
кого-небудь (про почуття, стан і т. ін.).
♦ [Аж] за очі хапати — надто інтенсивно
виявлятися; вражати, засліплювати. Сонце міцно припікало,
а блиск його проміння аж за очі хапав, і все від нього
сяяло, блискотіло (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 142); Далі пішла
гущавина, сумерки хапали за очі, і пан чигиринський
сотник мусив злізти з коня, взяти його за поводи і вести
далі, ногами мацаючи стежку під собою (Іван Франко, IV, 1950,
174); — Пане, — додав жандарм, — у Тимофія така
гарна жінка, що аж за очі хапає (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968,
98); Мороз хапає (хапав) за що: а) про різке відчуття
холоду, замерзання. Під ногами скрипів сніг, мороз
хапав за обличчя та руки, стискував лещатами взуття
(Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 72); б) про неприємний дріж від
несподіваного сильного переляку, переживання тощо.
Він ніколи не сумнівався в існуванні відьом на світі,
і тепер мороз хапав його за плечі од одної думки, що його
рідна донька — відьма (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 270); Одур
хапає див. одур; Хапати дрижаки (дрижаків) див.
дрижаки; Хапати за душу (за серце) — те саме, що Брати
за душу (за серце) (див. брати). Пісня звучала, хапала
за душу, хвилювала, глушила тривогу, збурювала думки,
будила сили й бадьорила, кликала в нові бойові походи
(Яків Баш, Проф. Буйко, 1946, 92); Морози взялися люті. І
На палець замурувало в хаті шибки, аж сумом хапало
за душу: коли-то вони тепер відтануть! (Олесь Гончар, II,
1959, 163); Дика радість хапає за серце... (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 132); Ковалів продовжував ходити до річки,
записувати щось у блокнот, мугикати собі під ніс довгими
осінніми вечорами, коли за серце хапав смуток за
домівкою (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 81); Хапають корчі кого —
корчить кого-небудь. Вірі ставало все гірше і гірше.
Вже три дні вона пила лише чай. А починала їсти рибу,
її одразу нудило, хапали корчі (Іван Багмут, Щасливий день..,
1959, 197).
3. розм. Брати, захоплювати що-небудь із поспіхом,
у великій кількості, без розбору. Василина
перелякалась навіки, хапала все з стола і ховала під лавку
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 56); Дині хапали [люди] з рук,
платили втроє дорожче і щасливими пропихалися з натовпу
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 300); З усіх кутків і закутків діти
кинулися до казана, обсіли довкола, руками хапали
гарячу картоплю і їли її без хліба і солі (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1959, 15);
// перев. із сл. повітря. Жадібно,
із зусиллям вбирати, втягувати в себе. Всміхався
[ти] в простори й жадно хапав легенями весняне повітря,
насичене пахом ріллі (Андрій Головко, I, 1957, 68); Раз по раз
хапала [жінка] грудьми густе повітря з димом, широко
розплющила на лампу великі очі, повні невимовного жалю
(Іван Микитенко, II, 1957, 41); Раптом їй зробилося погано. Вона
добрела до дверей і, тримаючись руками за косяк,
пожадливо хапала гарячим ротом свіже морозне повітря (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 511); Хропуть чуйні коні, хапаючи ніздрями
важкий сморід тліючого ганчір'я, горілої сажі, газу
недавно вибухлих мін (Олесь Гончар, III, 1959, 378);
// Спішно
збирати (врожай). Людське жито вже сипалось, а
осавула все загадував на панщину на панський лан, щоб
хапать своє жито та пшеницю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 185);
// Одержувати невисокі (перев. погані) оцінки.
Валентин хапав переважно трійки, а Борис був чесним
відмінником, і на зборах його під оплески обирали в
президію (Олесь Гончар, IV, 1960, 77);
// Загарбувати,
привласнювати, красти, відбирати що-небудь. [Анзорге:]
Тепер пани не вірують ні в бога, ні в чорта.. Отож
і крадуть нам остатній шматок хліба і хапають нам
з-перед рота кожну рісочку, де тільки потрапляють
(Леся Українка, IV, 1954, 220); Магнати у Варшаві підняли
ґвалт, що Єремія свавільно хапає та присвоює собі чужі
маєтності (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 96); Колонізатори, які
по-хижацькому грабували багатства поневолених ними
народів, хапали те, що обіцяло їм великі бариші, те,
що легше й дешевше діставалося (Комуніст України, 2, 1965, 43).
♦ Хапати з вогню (з огню) — швидко брати що-небудь.
Бичковський задумався. — Чого ви думаєте?
Індик довго думав та й здох... Тут треба.. з огню
хапати, хоч би й руки попекти, а не йти полапки! —
крикнула Христина. — Зараз беріть листок паперу та
й пишіть до Каралаєвої (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 81).
4. перен. Жадібно, швидко сприймати, осягати
що-небудь (розумом, органами чуттів); ловити. Навіть
брати Басараби, видячи, як пильно хапають ріпники
їх слова і як живо розвивають їх далі по-своєму, почали
щиріше приставати до нового руху (Іван Франко, V, 1951,
371); Вони [молоді робітники] не вбирають, а хапають,
хватають художнє слово, пісню, музику, танок
(Остап Вишня, I, 1956, 334).
♦ На льоту (лету) хапати див. літ 1; Очі хапають що —
погляд спиняється на чому-небудь, виділивши його
з інших предметів. Несподівано мої очі хапають
казенний пакет на столі (Степан Васильченко, II, 1959, 296); Дипкур'єр
умирає. Його очі хапають стіни (Юрій Яновський, V, 1959, 123);
Хапати вершки — вивчати, пізнавати що-небудь
поверхово. Не на користь книжку читать, коли вершки
лише хапать (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 282); Хапати високо
(далеко) — сягати далеко розумом, думкою, уявленням.
[Галя:] Яка ти, Луню, наївна!.. [Явдоха:]
Тобто дурна? [Галя:] Навіщо ти, Луню, так далеко
хапаєш? Можна бути й не дурним, та простим
(Панас Мирний, V, 1955, 134); Хапати кожне слово — те саме, що
Ловити кожне слово (див. ловити). Її розум, як губка,
хапав кожне слово Курбали і, поєднавши їх із тим, що
знав раніш, уважно, обережно вибирав з хаосу цих всіх
речень окремі моменти (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 280).