ХАПЛИ́ВО. Присл. до хапливий. Прокинулась вона так хапливо, немовби її штовхнули (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 88); Тимко схопився і, намацавши на жердці одежу, став хапливо зодягатися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 7).
ХАПЛИ́ВО. Присл. до хапливий. Прокинулась вона так хапливо, немовби її штовхнули (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 88); Тимко схопився і, намацавши на жердці одежу, став хапливо зодягатися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 7).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 22.