ХАПТУ́РНИК, а, чол., діал. Хабарник. — Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника в пеклі на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 32); [Радько:] О, він [старшина] скоро очистив би всю нашу волость від хаптурників та розпутників! (Марко Кропивницький, III, 1959, 272).