в означеннях
Тлумачення, значення слова «хапун»:

ХАПУ́Н, а, чол., розм.

1. Людина, яка бере хабарі; хабарник. [Микола:] Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить! (Іван Котляревський, II, 1953, 28); Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун, а ще більший ненависник волі (Панас Мирний, III, 1954, 186).

2. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь; викрадач. [Федько:] Не наближайсь! Не наближайсь! Чи се хапуни, чи що сюди утирилось! Ні! я так сестри своєї не продам! (Українські поети-романтики.., 1968, 470); — То рушили! — кивнув Козак Мамай лицедієві з Ложкою, і за яку мить вони, поспішаючи навздогін за хапуном, що викрав панну Ярину, зникли.. в заростях вільхи (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 495).
Хапун ухопив кого — швидко, несподівано зник хто-небудь. [Голос за садом:] Федоро! Який там тебе хапун ухопив? (Спокійніше.) Так немов у воду впала молодиця (Степан Васильченко, III, 1960, 141).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 23.

Коментарі (0)