ХАРЧУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. перех. Давати кому-небудь їжу; годувати. Уже ж се мусить всякий знати, Що військо треба харчовати [харчувати] (Іван Котляревський, I, 1952, 192); Як вони молотили в о. Артемія жито, то наймички погано їх харчували (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 151); То була громадська господа, там харчували дітей червоноармійців села та безпритульних, що жили в родинах колгоспників (Іван Ле, Мої листи, 1945, 31).
2. перех. Утримувати кого-небудь. Пасічникуванням заробляв [дід] собі хліб та харчував свою бабу й приймачку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 196).
3. перех., перен., розм. Бути джерелом засобів до існування; годувати.
4. перех., рідко. Забезпечувати живі організми поживними речовинами, водою і т. ін.; живити. Кров тече від серця артеріями і розносить по всьому організму життєдайні й життєтворчі речовини, харчує весь організм (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 201).
5. неперех., діал. Їсти. — Я не маю часу, я не маю
часу. Бійтеся бога, люди добрі! Ви вже харчували, а у
мене ще й дрібки у роті не було (Гнат Хоткевич, II, 1966, 14);
Майстер скінчив свою роботу і харчував коло стола
(Марко Черемшина, Тв., 1960, 68).
♦ Харчуйте здорові — побажання доброго апетиту.