ХАРПА́К, а, чол., розм. Бідняк, злидар. Що ти з них візьмеш? Ні кола ні двора. Харпаки, злидні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); — Свят, свят, свят! Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями (Нечуй-Левицький, I, 1956, 159); Зараз багачі — а їх та багато у нас — гострять зуби на мене. — А, сякий-такий, — кажуть, — землі хотів харпакам, слободи! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 75); Тітка Параска жила по-старому.. Брати собі в прийми харпака не хотіла, а заможний не траплявся (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 120).