ХА́ТОЧКА, и, жін. Пестл. до хатка. Хаточка на одшибі, малесенька, низесенька, біліє з-під старої груші, немов з-під зеленого намету (Марко Вовчок, VI, 1956, 286); Невеличка хаточка розбита була надвоє зеленим: пологом (Панас Мирний, III, 1954, 290).
ХА́ТОЧКА, и, жін. Пестл. до хатка. Хаточка на одшибі, малесенька, низесенька, біліє з-під старої груші, немов з-під зеленого намету (Марко Вовчок, VI, 1956, 286); Невеличка хаточка розбита була надвоє зеленим: пологом (Панас Мирний, III, 1954, 290).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 31.