ХАТИ́НОЧКА, и, жін. Пестл. до хатинка. Не називаю її раєм, Тії хатиночки у гаї Над чистим ставом край села (Тарас Шевченко, II, 1963, 252); Якраз навпроти їхнього будинку стояла стара хатиночка (Остап Вишня, II, 1956, 319); Хатиночка, як чашечка: невеличка, чиста, ясна, весела (Панас Мирний, I, 1949, 339).