в означеннях
Тлумачення, значення слова «хазяїн»:

ХАЗЯ́ЇН, а, чол. (мн. хазяїни, ів і хазяї, Ів).

1. кого, чого і без додатка. Власник якогось господарства, речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння; господар (у 2 знач.). — Хто хазяїн цього виноградника? — питає вдруге Тихович. — Замфір Перон (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210); — Хазяї фірми, пани акціонери, повтікали геть, аби доживати віку десь по закордонних віллах (Олесь Гончар, III, 1959, 425); В поодиноких крамницях позіхають від нудоти й лупають очима на невідомого перехожого прикажчики або сам хазяїн-купець (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 51);  * Образно. Тінь Жукова, як і хазяїн її, лежить серед хати на рядні — труситься, мов од холоду (Панас Мирний, I, 1954, 339);  * У порівняннях. Ведмідь наче хазяїн посува, оглядає, де кращий вулій, солодший мед (Марко Вовчок, I, 1955, 383);
//  Приватний наймач робочої сили. Соломії сьогодні щастило. В булгарина [болгарина] не робили, бо було якесь місцеве свято, і вона пішла в горниці до хазяїна прохати за Остапа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 377); Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше що (Панас Мирний, V, 1955, 310);
//  Підприємець, капіталіст. Політична боротьба соціал-демократії далеко ширша і складніша, ніж економічна боротьба робітників з хазяями і урядом (Ленін, 6, 1969, 105); Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник — перед хазяїном, син часом не слухався батька: все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Панас Мирний, III, 1954, 186);
//  Селянин-власник, який має землю і необхідні знаряддя праці; селянин-хлібороб. Хазяїн сіяв овесець; Була у його нивка невелика (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 29); До нитки звівся мій козак, Усе на панщині проклятій, А був хазяїн... (Тарас Шевченко, II, 1953, 105); Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб (Марко Вовчок, I, 1955, 181); — Пора й синові хазяїном стати... Час йому пошукати дружини, своє кубло звисти [звити] (Панас Мирний, I, 1949, 185); — Ти знаєш, за що я тебе вбиваю?.. — Бо мій рід — хазяї, а ти — гнида. — Ні, Карпе, — відставив ногу Чугай і посміхнувся. — Бо ти світ чорниш, а я хочу, щоб на ньомц було світло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 389).
 Вийти в хазяїни (в хазяї); Стати (зробитися і т. ін.) хазяїном — розбагатіти, стати власником якогось господарства. У хазяйстві пощастило Гнатові: перш було, за що не візьметься — у всьому невдача, мов заворожено; а тепер і на корову спромігся, і коненята купив, і вівці мекають на оборі. Гнат став на ноги, зробивсь хазяїном (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 70).

2. Той, хто займається господарством, веде господарство; господар (у 1 знач.). Без хазяїна й двір плаче (Номис, 1864, № 10097); Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Панас Мирний, I, 1949, 364);
//  Той, хто добре веде господарство, вміло керує виробництвом і т. ін. Де хазяїн походить, там сто кіп уродить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 257); — Поки в тебе на рахунку не лежатиме тисяч двісті і люди не одержать хоч по кілограму на трудодень — не хазяїн ти (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 48).

3. Господар дому, глава сім'ї (стосовно гостей, відвідувачів тощо). Він, до тії прийшовши хати, Хазяїна став викликати, Прищурившися під вікном (Іван Котляревський, I, 1952, 115); Тепер вже ціла родина — Софія Петрівна, Антоша і Ліда — покидали свої місця і встали за плечима хазяїна дому (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 390); В хаті він єдиний мужчина, і його обов'язок дбати про добробут сім'ї. Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану, як хазяїн двора (Олесь Гончар, I, 1959, 6);
//  Чоловік (у 2 знач.). — Я сама в хаті, зоставайся в мене за хазяїна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 274); Як відкрила Марія ворота, як уздріла свого хазяїна, збіліла, ніби лице борошном обсипали, губами ворушить, а слова не скаже.. Чужі люди внесли господаря в хату і на лаву поклали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 154);
//  розм. Звертання до чоловіка як глави дому, господарства. — Ой хазяїне, хазяїне мій! Гляди лишень, щоб ти часом не прохазяйнував своєї долі, — сказала Соломія і важко зітхнула (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 386).

4. кого, чого, який і без додатка, перен. Той, хто має владу над ким-, чим-небудь, розпоряджається кимсь, чимсь; володар. Джузеппе співає. Він тут [на морі] більший хазяїн, ніж на землі. Він, певно, подумає перше, ніж скаже, від кого родився: од жінки чи од морської хвилі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 417); [Аркадій:] У тебе сьогодні надзвичайний пацієнт. Павло Семенович Берест — хазяїн нашого міста (Олександр Корнійчук, I, 1955, 93); — Народе мій! Твоя тепер земля, І ти на ній — хазяїн домовитий! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 99); Віче в Новгороді мало більше сили, ніж в інших містах, але хазяями на вічі були бояри, які верховодили всіма справами (Історія СРСР, I, 1956, 65); Український народ став хазяїном своєї землі і своєї долі (Радянська Україна, 24.I 1948, 1);
//  Той, хто оселився, розмістився десь (про тварину). Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяї (Максим Рильський, III, 1961, 178); Зараз цей великий і гидкий краб був єдиним хазяїном яхти, рульової рубки (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 119);
//  розм. Керівник підприємства, колективу. На сцені з'являється хазяїн знімальної групи — адміністратор (Юрій Яновський, II, 1958, 29).
Бути (ставати, стати, робитися і т. ін.) хазяїном становища див. становище 1; Сам собі хазяїн див. сам; Хазяїн свого слова — той, хто дотримує свого слова, вірний даному слову.

5. біол. Організм, в якому або на якому живе паразит. Для повного розвитку деяких найпростіших необхідна наявність проміжного хазяїна, в тілі якого паразит розвивається (Підручник дезинфекції, 1953, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 8.

Коментарі (0)