ХІРУРГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до хірургії,
пов'язаний з нею. Застосування струмів високої частоти в
хірургії одержало назву електрохірургії (хірургічної
діатермії) (Наука і життя, 9, 1964, 35);
// Здійснюваний із
застосуванням хірургії. Майже безперервно на кількох
столах, примітивно обладнаних, провадилися хірургічні
операції (Іван Ле, Право.., 1957, 171); Під час хірургічного
лікування в розширені вени з допомогою шприца та
голки вводять різні речовини з тим, щоб викликати
згортання крові (Наука і життя, 3, 1959, 31);
// Який виліковують
методами хірургії. «Зничтожає» баба всілякі хвороби;
й хірургічні, і внутрішні, й хвороби на очах, і на
зубах, і жіночі, і всілякі інші (Остап Вишня, I, 1956, 21).
2. Признач. для здійснення операцій та лікування
перев. оперованих хворих. В Сенькові за час війни
зруйновано й спалено.. клуб, театр, школу.., хірургічний
корпус сільської лікарні (Остап Вишня, I, 1956, 357); Оленку
понесли на носилках у хірургічну палату (Василь Кучер,
Трудна любов, 1960, 573); Перша зустріч з Біляєвим
відбулася в хірургічному кабінеті районної лікарні (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 9);
// Який використовується при
операціях. Шмойлович мовчки розбирав на столі
хірургічні інструменти (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 578);
Той [Семен Архипович] зразу ж стягнув гумові
хірургічні рукавички і в халаті вийшов з операційної (Натан Рибак,
Час, 1960, 133);
// у знач. ім. хірургічна, ної, жін.
Приміщення, призначене для операцій і лікування
хворих методами хірургії. Кипіла робота в хірургічній.
Вікна деренчали від вибухів.. Одна з сестер
знепритомніла (Олександр Довженко, I, 1958, 290).
3. Стос. до хірурга, пов'язаний з його діяльністю.
[Ліда:] Я прошу вас (знімає скрипку) хоч на одну
хвилину — покажіть мені хірургічні вправи на
найблагороднішому з інструментів (Олександр Корнійчук, I, 1955, 99);
// Який готук хірургів. Закінчивши її [Київську
академію], він вступив.. до Петербурзької медико-хірургічної
академії (Матеріали.. охорони здоров'я.., 1957, 23).