ХЛІВЕ́ЦЬ, вця, чол. Зменш. до хлів. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки (Панас Мирний, I, 1949, 129); Христя сама хлівець полагодила, обложила очеретом, вкрила (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 21); В хлівці тихо шавкотіли качки... (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 279); — Отам у тому хлівці дрова, — у хату наносиш (Панас Мирний, I, 1954, 65); Світає. Лежу дома в хлівці, слухаю лемент у городі (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 65).