ХЛЮПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Те саме, що хлюпати 1. На палубі стоїть бочка, в ній хлюпається вода, коли хвиля гойдає корабель (Юрій Яновський, II, 1958, 148); Під ногами тихо, воркітливо хлюпались ніжні хвилі річки (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 152); * Образно. Куди не глянь, як море, хлюпаються хліба... (Андрій Головко, II, 1957, 517); Шалена злоба аж хлюпалась у округлих очах Юхрима (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 176).
2. Бовтатися, купатися, плавати, бризкатись у воді
або в іншій рідині, викликаючи плескіт. Та й
стане хлюпатися [Матвій] у дьогтеві, як мала дитина
у калюжі. Що то, як чоловік у щасті та у радості!
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14); Я сидів і задивився.. на чорних
циганчат, що хлюпались нанизу в воді (Нечуй-Левицький, VII,
1966, 290); Сто тисяч качок плещуться, хлюпаються,
кахкають в руслі старого Псла (Літературна газета, 22.IX 1961,
1);
// Щось роблячи чи миючи в воді, викликати її
плескіт. Чую — посудом цокотить [Параска], воду з
самовара наточує, бовтає нею, хлюпається (Панас Мирний, IV,
1955, 355); — Коли освіжишся такою холодною водою, —
говорив, хлюпаючись, Тарас, — то і робота йде краще
(Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 63).
3. Виливатися, розливатися звідкись від рвучкого поштовху, похитування. Люта й налякана, вона бігла, придержуючи відра, щоб вода не хлюпалась (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 272); * Образно. — Подумають усі, що й справді твоя голова переповнена розумом так, що аж хлюпається (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 260).