в означеннях
Тлумачення, значення слова «хлюпіт»:

ХЛЮ́ПІТ, поту, чол. Звуки від коливання, падіння води чи удару по її поверхні. І ніч, і дівоча постать, і хлюпіт води вразили Нагорного (Михайло Стельмах, I, 1962, 183); Ріка видавалася чорною прірвою. В цій прірві часами чути було хлюпіт — то, мабуть, плигали харіуси, що звуться байкальськими форелями (Микола Трублаїні, I, 1955, 80); Вода густо лилася з стріхи, і чути було її хлюпіт у ярочку, що його навколо хати роками виколупував дощ (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 89.

Коментарі (0)