ХЛЮПНУТИ, хлюпну, хлюпнеш, док., перех. і неперех.
1. Однокр. до хлюпати. Остап з Соломією потиху
спустили пліт на річку. Він хлюпнув і глибоко осів у
воду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355); Під лавою щось хлюпнуло
у воді, жінка одразу ж нагинається й радіє, підіймаючи
з долівки чималу макітру: в ній темніють живі
в'юни.. і кілька линків (Михайло Стельмах, I, 1962, 588); Єгор..
зачерпнув великою долонею, мов ковшем, чистої
води й хлюпнув нею на Зіньку (Анатолій Шиян, Баланда, 1957,
78); — А я що? Гірший за других? — Так. — Гната
збісило, він тріпнув ручкою, хлюпнувши чорнилом на
папки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 152); Повноводий Славуто!
Широкий Славуто! У невтримний весняний розлив Міг
бити свою хвилю на берег хлюпнути, Але спраги б тії не
втолив! (Леонід Первомайський, I, 1958, 210); Гутман раптом схитується
наперед і гикає. З келеха хлюпнуло вино й потекло
по скатерті рожевою сльозою (Петро Колесник, На фронті.., 1959,
139);
// безос. Селезень кружить по воді, та все гуде,
та все гуде. Далі — пуць у воду — уринув та й нема.
Хлюпнуло коло ніг (Степан Васильченко, I, 1959, 223); * Образно.
Уля, трохи соромлячись і червоніючи, хлюпнула на нього
ясної блакиті з очей (Іван Микитенко, II, 1957, 398); І повний
місяць — зайвий гість Хлюпнув срібла на ліс (Ігор Муратов,
Лірика, 1954, 134); Сьогодні я боюся, що його обурення
хлюпне через край (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 105).
2. Сильно политися, потекти звідкись. Саме тут
за кілька діб Почнуть будівлю люди, І на поля
хлюпне вода (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 111);
* Образно. Так розлийся, сонце, повінню хлюпни! (Ростислав Братунь,
Пісня.., 1953, 12); Людський потік хлюпнув з
тюремного подвір'я на вулиці й площі вже вільного, святкового
Львова (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 129);
// Сильно полити
(про дощ). Перші краплини, важкі, як олово, застукали
по листках, і слідом за цим хлюпнула злива (Олесь Донченко,
Вибр., 1948, 281); Немов із відра хлюпнув такий дощ,
що в одну мить сховав від очей і морську просторінь,
і навколишні дерева (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 40);
// на
кого — що. Линути, бризнути на кого-, що-небудь.
І на хмурне лице Тараса Хлюпнули бризки з-під коліс
(Микола Бажан, Роки, 1957, 242);
// розм. Раптово политисяз
з очей (про сльози). І сльози рясні і безладні Хлюпнули,
мов іскри, з очей (Валентин Бичко, Простота, 1963, 97);
//
Розлити, розплескати якусь рідину з чого-небудь.
Скрадливо виплюснути чорнильницю мені, мабуть, на роду
написано. Хлюпну, до каплі вихлюпаю, і я не я, і рука
не моя (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 135);
// перен., розм.
Від сильного хвилювання, зніяковіння тощо раптово
прилити до голови, обличчя (про кров). Дівчина
згадала, що ні разу не подякувала Луці Тихоновичу за
її врятування з трясовини. Кров хлюпнула дівчині в
щоки (Олесь Донченко, III, 1956, 89); Вся кров хлюпнула йому в
голову (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 118); Несподівано
Андрій поглядом зустрівся з її здивованими очима, від чого
у всьому тілі розлилося щось гаряче, хлюпнуло в обличчя
й обпекло аж до вух (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961,
42).