в означеннях
Тлумачення, значення слова «хлюст»:

ХЛЮСТ, а, чол.

1. зневажл. Хитра, спритна в своїх діях людина; пройдисвіт. — Ну, а далі, мовляв, картина ясна, — видно й так уже, що за хлюст: полигач панський. Бачив їх на своєму віку всяких мастей (Андрій Головко, II, 1957, 201); — Скрипник пише в усі редакції, що вас тут за людину не вважають, — вже тихше продовжував Віктор. — Пише уже під своїм прізвищем. — Іван Іванович зблід. — Отакий хлюст! (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 213);
//  Те саме, що бешкетник. — Вчора вночі хтось висадив шибку в Кожушного. І вже ж кому більш, саме отаких це хлюстів робота (Андрій Головко, II, 1957, 91);
//  Франтувата, легковажна, розв'язна людина. Власне, він заїкувався.., це — вдаване і вважається ознакою вищого шику поміж гусарських корнетів та всяких інших буржуйських хлюстів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 34); Темний костюм лежав на ньому ідеально. Плащ був перекинутий через руку, як у римського хлюста (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 262).

2. заст. Вид картярської гри. Не раз доходило до чуба, Як загулялися в джгута; В хлюста, в пари, в візка іграли [грали] (Іван Котляревський, I, 1952, 77).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 90.

Коментарі (0)