в означеннях
Тлумачення, значення слова «хлоп'ячий»:

ХЛОП'Я́ЧИЙ, а, е. Прикм. до хлопець 1. — Остап, цей тихий та слухняний був з самого малечку.. Зате Артем!.. Де бійка хлоп'яча, там і він неодмінно (Андрій Головко, II, 1957, 576); Зінько з Оверком — найзапекліші витівники, верховоди в хлоп'ячому гурті (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 16); Три руки із-за бар'єра — дві дівочі й одна хлоп'яча — все махали йому, бажали щасливого польоту (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 292);
//  Признач. для хлопця, хлопців. — На цих ковзанах, ще зовсім маленькою дівчинкою, каталась не хто-небудь, а його рідна, єдина, улюблена тітка Мирослава. Він зразу так і прохолов: — Значить, вони — дівчачі! Не хочу. Хочу тільки хлоп'ячі! (Андрій Головко, II, 1957, 589); Струнка дівчина з чорними кучерями, що вибивалися з-під картатої хлоп'ячої кепки, зайшла до вишки (Олесь Донченко, II, 1956, 70);
//  Пов'язаний з періодом дитинства та юнацтва (про хлопця). О сни хлоп'ячих літ! По вас я знов сумую (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 390); Про нього знали, що він учився колись — за хлоп'ячих років — мистецтва вироблювати фарфор (Іван Микитенко, II, 1957, 441); Уже не рвать мені шипшини в ярках осінніх, повних сну, я більше щастя не зустріну, як днів хлоп'ячих не верну... (Володимир Сосюра, II, 1958, 452);
//  Власт. хлопцеві, хлопцям; такий, як у хлопців. Роки чкаловського дитинства минали прудко, веселі й метушливі, позначені хлоп'ячою зухвалістю... (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 8); Зачіску вона носила майже на хлоп'ячий манір (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 30); Максим Нерчин мусив визнати, що не переборов досі в собі хлоп ячий нахил до романтики (Натан Рибак, Час, 1960, 13); Пошматувавши одяг і в кров подряпавши тіло, видерлася Сахно на той бік [живоплоту], кленучи себе за хлоп'ячі витівки (Юрій Смолич, I, 1958, 90);
//  у знач. ім. хлоп'яче, чого, сер. Те, що характерне для хлопців. Входять Вася та Іван Цупрун, стрункий юнак, у якого перші ознаки мужності ще переплітаються з залишками хлоп'ячого (Іван Микитенко, I, 1957, 436); Живучи у Каленика Романовича, він намагався бути серйозним і витриманим, а насправді у нього було ще багато хлоп'ячого (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 86.

Коментарі (0)