ХЛО́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. Утворювати глухий
короткий звук, ударяючи чим-небудь;
// Розриваючись,
стріляючи тощо, утворювати короткий різкий звук.
Десь над головою характерно хлопають зенітні
снаряди (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 185); В
прокуреній, задимленій залі бряжчали виделки, дзвеніли
келихи, хлопали корки від шампанського (Юрій Смолич,
Мир.., 1958, 71);
// З гуркотом зачинятися чи
відчинятися (про вікно, двері, хвіртку тощо).
2. Ударяти чим-небудь об щось, ляскати по чому-небудь. Дикі качки, гуси й лебеді весело крякали, гелготали, ячали, хлопали крилами й пірнали (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 41).