ХЛОПЦЮ́ГА, и, чол.
1. Збільш. до хлопець 1, 2.
2. розм. Те саме, що хлопець 1, 2. Долі ще змалу здаюся нелюбий, Я наймит у неї, хлопцюга приблудний (Українські поети-романтики.., 1968, 419).
ХЛОПЦЮ́ГА, и, чол.
1. Збільш. до хлопець 1, 2.
2. розм. Те саме, що хлопець 1, 2. Долі ще змалу здаюся нелюбий, Я наймит у неї, хлопцюга приблудний (Українські поети-романтики.., 1968, 419).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 85.