ХЛО́ПЕЦЬ, пця, чол.
1. Дитина або підліток чоловічої
статі. Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев'ятого
класів стояли за партами й дивились у вікна (Олександр Довженко, I,
1958, 297); Хлопець ріс крикливий і запальний. Як
приходив час годування — кричав, як на пуп (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 524);
// Те саме, що син. Балашиха послала
найстаршого хлопця в шинок по горілку (Нечуй-Левицький, II, 1956,
319); Трегубові діти на кір слабі та хлопець Рашевської
на скарлатину (Леся Українка, V, 1956, 29); Там п'яний
батько.., прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по
голові свого хлопця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437);
// Молодий
чоловік, юнак, парубок. Не йде дівка до церкви богу
молиться, а йде на хлопців дивиться (Українські народні прислів'я та приказки,
1963, 213); Старшим боярином був з города парубок,
свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто
підголений (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 27); Вранці Ярему вінчали;
А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не
сердить отамана, Покинув Оксану (Тарас Шевченко, I, 1963, 129).
Під хлопця стригтися (постригтися) — постригтися,
як молодий чоловік, юнак (про жінок). Була вона ще
зовсім молода, висока, міцно, але приємно збудована,
мала лукаво вигнуті уста і різнобарвні очі, стриглася
під хлопця (Павло Загребельний, Диво, 1978, 13).
2. перев. мн. Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні). Микола подумав, встав, покликав Кавуна і вербівських бурлак надвір і нишком промовив: — Знаєте що, хлопці? Давайте провчимо вражого пана, щоб не квапився ганяться за бурлаками! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); — Якби хоч війна швидше кінчилась. Повернуться хлопці з фронтів — наведемо лад (Андрій Головко, II, 1957, 497); Блискавиці над горою, грім за гаєм грюка. Гей, тримайте, хлопці, зброю, добивайте крука! (Володимир Сосюра, II, 1958, 41); — Ти його [Черниша] просто мало знаєш, — заперечив Сагайда. — Він лише на вигляд теоретик, а насправді задушевний хлопець (Олесь Гончар, III, 1959, 336).
3. заст. Підліток-слуга. — Не було в мене ні кухаря,
ні хлопця (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 244); Тонкі готельні
хлопці з галунами і в новеньких костюмах.. вистукують
каблуками в рожеві плити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411);
// заст.
Поводир у сліпого. Весело подивиться на сліпого
кобзаря, як він сидить собі з хлопцем, сліпий, під тином,
і весело послухать його, як він заспіває думу про те,
що давно діялось..; весело... а все-таки скажеш: «Слава
богу, що минуло» (Тарас Шевченко, I, 1963, 142); Сліпий кобзар
під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (Марко Вовчок, VI,
1956, 231).