Словник української мови

ХЛО́РИСТИЙ, а, е. Який перебуває в сполуці з хлором або його похідними; який містить хлор. Вона [соляна кислота] легко вступає в реакцію з багатьма металами, виділяючи водень і утворюючи солі — хлористі метали, або хлориди (Загальна хімія, 1955, 289); До складу сольової маси сиваських розсолів входять хлористий натрій, хлористий магній, сірчанокислий магній, хлористий калій, солі брому та ін. (Наука і життя, 11, 1956, 13).
▲ Хлористий водень — безбарвний газ з різким запахом, що становить сполуку хлору з воднем. Від гострого запаху.. хлористого водню крутило в носі і дерло в горлі (Про вулкани і землетруси, 1955, 10); Розчин хлористого водню у воді називається соляною кислотою (Хімія, 7, 1956, 88).