ХЛИНУТИ, не, док.
1. Политися бурхливо, раптово,
у великій кількості звідкись; ринути. З високої
вагранки хлинув пекучою білою малясою чавун і м'яко, нечутно
наповнилось цебро, друге, третє... (Іван Микитенко, II, 1957, 98);
Поклали Карпа на діжку, розціпили зуби, почали
качати, і незабаром хлинула з рота річкова вода (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 155);
// Раптово сильно политися з очей |
(про сльози). «Доле моя! серце моє! Оксано, Оксано!
Де ти ділася, поділась?» І хлинули сльози; Дрібні-дрібні
полилися. Де вони взялися! (Тарас Шевченко, I, 1963, 113);
Михайлина стримувала себе, але сльози, мов весняна злива,
зрадливо хлинули з очей, впали на вогке волосся, обпекли
ніжну шию дівчинки (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 199);
// Полити сильно (про зливу). Як же хлине дощ, і вже
не йде, а ллє... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413); Чорна хмара,
як ніч, наплила, сліпучі спалахи залили небо, що гурчало
і спалахувало безнастанно. Хлинула знов злива (Костянтин Гордієнко,
Дівчина.., 1954, 151); * Образно. Море жита хлинуло
на нас (Юрій Яновський, V, 1959, 144).
2. Всією масою, навально побігти куди-небудь. Не встиг Остап Суха-Груша й з місця рушити, як на нього хлинула частина юрби, змішала його з собою, одібрала коні і з гиканням та свистом потягла за ворота (Григорій Епік, Тв., 1958, 293); На нас несподівано хлинув натовп, і б одну мить ми опинилися в самій його гущі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 197); На горі, біля водокачки, бійці сірим потоком хлинули до залізної іржавої труби пити воду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 307).
3. Від сильного хвилювання, зніяковіння тощо раптово прилити в голову, обличчя (про кров). Вся кров хлинула їй в обличчя. Стримуючи в собі образу, вона, не відступаючи, дивилась на розлюченого Жигая (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 11).