в означеннях
Тлумачення, значення слова «хлипати»:

ХЛИПАТИ, аю, аєш, недок.

1. Посилено, судорожно вдихати, втягувати повітря, перев. від плачу або від сміху. Плакала [Гаїнка] довго, тоді помалу-малу почала затихати, вже тільки хлипала, тільки здригалося їй усе тіло (Борис Грінченко, II, 1963, 460); Вона не могла здержати сміху.. — Ха-ха-ха! всіх... викоренити... ха-ха-ха!.. щоб і на насіння... всіх!.. а-ха-ха!.. — вона аж хлипала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 172); Гірка образа ятрила її.. Ткнувшись головою в коліна, вона тут уже наплакалася вволю, хлипаючи, як маленька (Олесь Гончар, III, 1959, 195);
//  Плачучи або зітхаючи, поривчасто втягуючи повітря, говорити що-небудь. — Не плач, дурна! Візьми себе в руки. І його [Павла] держи, не випускай, — владно кидала Уляна. — Чим його держати? — хлипала Катря (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 417);  * Образно. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32);
//  розм. Плакати, голосно вдихаючи, втягуючи повітря. Та треба.. з відьмою не торговаться [торгуватися], Щоб хлипати не довелось (Іван Котляревський, I, 1952, 158); [Степан:] Отакої! Чого ти, стара, хлипаєш? ..Діждалися доччиного весілля, проси бога, щоб допоміг діждати й онуків!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 66); [Бебех:] Чи не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара баба? Тільки що храбрився, а теперечки й слиниш (Олекса Стороженко, I, 1957, 296); Стаха хлипала не дуже переконливо, бо крізь розставлені пальці, якими затуляла лице, хитро блимало синє, як намистинка, око (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 498);  * Образно. У великому залі ресторану завивали і хлипали скрипки, бряжчали тарілки, ухкав величезний барабан (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 217).
Хлипати в кулак див. кулак.

2. Важко, голосно вдихати повітря чи дихати. Подибав [Вовк] у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тілько хлипає, баньки витріщив (Іван Франко, IV, 1950, 93).

3. розм. Рухаючись, видавати плескіт (про рідину або що-небудь у рідині, з рідиною); хлюпати. На річку йшла, Чоботи скрипали, А з річки йшла, Чоботи хлипали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 428); Над човном пролітають вечірні птиці, недалеко важко скинувся сом, а вода тихенько співає і хлипає за веслом (Михайло Стельмах, I, 1962, 434); Хлипав попереду бовт, хлюпала на трав'яних перекатах вода (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 74);
//  безос. За якийсь час дощ притих, однак у лісі ще хлипало від нього (Ольга Кобилянська, III, 1956, 252); Все тіло його боліло, в правому усі щось хлипало, з розбитих зубів текла кров (Іван Микитенко, II, 1957, 346).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 76.

Коментарі (0)