ХМА́РИЩЕ, а, сер. Збільш. до хмара. Дуби.. Стоять у злоті хмарищ грозових (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 155); Ночами ромеїв заїдали хмарища комарів, що вилітали з Струмешницьких боліт (Павло Загребельний, Диво, 1968, 274).
ХМА́РИЩЕ, а, сер. Збільш. до хмара. Дуби.. Стоять у злоті хмарищ грозових (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 155); Ночами ромеїв заїдали хмарища комарів, що вилітали з Струмешницьких боліт (Павло Загребельний, Диво, 1968, 274).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 94.