ХМИЗНЯ́К, а, чол.
1. Дрібні лісові зарості; поросль.
2. рідко. Те саме, що хмиз 1. Вже розгоряється наше багаття, вогонь скаче сухим хмизняком, полум'я вистромлює гострі язики (Літературна Україна, 14.IX 1971, 1).
ХМИЗНЯ́К, а, чол.
1. Дрібні лісові зарості; поросль.
2. рідко. Те саме, що хмиз 1. Вже розгоряється наше багаття, вогонь скаче сухим хмизняком, полум'я вистромлює гострі язики (Літературна Україна, 14.IX 1971, 1).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 96.