ХНЮ́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. хнюпляться; недок., розм.
1. Схиляючи голову, зсуваючи брови, набирати похмурого, незадоволеного вигляду. * Образно. Оленка розсілася на підлозі і знайомила нову ляльку з лялькою Марусею. Стара лялька хнюпилась, не хотіла розмовляти (Семен Журахович, Опов., 1956, 166).
2. перен. Журитися, впадати в розпач. — Вище голову, друже. Чи ж можна так хнюпитись, хмурити чоло, коли навколо квітує життя? (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 5).