ХО, ХО-ХО́, виг., рідко. Уживається для вираження іронії, подиву, захоплення, задоволення і т. ін. — Хо! Огей! Ти диви! — гукнув поет (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 217).
ХО, ХО-ХО́, виг., рідко. Уживається для вираження іронії, подиву, захоплення, задоволення і т. ін. — Хо! Огей! Ти диви! — гукнув поет (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 217).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 99.