ХО-ХО 1, ХО-ХО-ХО, виг. Звуконаслідування, що означає сміх. Хо-хо! Той Оверко [собака] не може без штук. Стрибає, наче дурне теля, і скоса наводить червоне око (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 228); — Хо-хо! Значить, живемо, хлопці! Це ж із дому, мабуть, харчів і Яшкові передали (Андрій Головко, I, 1957, 144); — А що йому [панові] лишилось робити: вночі — за скарбницю та й чкурнув аж за границю. — Хо-хо-хо, далеченько гайнув! (Михайло Стельмах, I, 1962, 608).