ХО́БОТ, а, чол.
1. Витягнута рухома носова частина
морди в слонів та деяких інших тварин, що служить
для дихання, нюхання, дотику й хапання.
Найхарактерніший орган у слонів — це великий хобот, який
звисає з передньої частини голови (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 162); В озері
стояв слон і, набираючи хоботом воду, поливав себе, як
з душу (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 177); * У порівняннях. Четверо
робітників працювали біля свердлової штанги. Товстий
шланг, наче сірий слонячий хобот, звивався над головами
(Олесь Донченко, II, 1956, 70);
// Витягнута передня частина (або
вирости передньої частини) тіла в деяких безхребетних
тварин, що виконує функції хапання здобичі, захисту,
прикріплення до чогось і т. ін. Хобот п'явки.
2. техн. Частина механізмів, машин, пристроїв, яка
формою або функціями (хапання) нагадує витягнутий
ніс тварини. Найчастіше фрезу закріплюють не просто
в шпинделі, а насаджують на спеціальний валик —
оправку. Один кінець оправки з'єднують із шпинделем,
а другий установлюють в підвіску хобота (Фрезерна справа.., 1957, 20); У зв'язку з тим, що різальний
інструмент кріпиться в оправці, ..у верстаті є хобот
(кронштейн), що підтримує оправку (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 14); От ще кілька хвилин, і перша мульда,
підхоплена хоботом завалочної машини, поволі увійшла
в отвір печі, перевернулась і висипала на розпечений під
порцію залізного лому (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 15);
Будівельні крани ожили, рухались, повільно водили
своїми довжелезними хоботами, ніби винюхували, ніби
пильно розшукували щось на землі (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963,
194);
// Ствол гармати, кулемета. Гармата стояла,
повернута хоботом у бік поля (Ле і Левада, Південний захід,
1950, 26); Кулеметники нахилили ситі хоботи кулеметів
до землі і заніміли в чеканні (Григорій Епік, Тв., 1958, 445);
// Задня видовжена частина лафета польової гармати.