в означеннях
Тлумачення, значення слова «хода»:

ХОДА́, и, жін.

1. Процес ходіння; ходьба. Тодозя тихою ходою прямувала шляхом до Києва (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 206); Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 340); Йдучи по піску поруч воза, Юхим упрівав і від ходи, і від думок (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 13); Залишивши матір, пішов [Артем], навмисне не поспішаючи, щоб у розміреній ході вгамувати своє хвилювання (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 271); Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316);
//  Звуки, утворювані при ходінні. [Річард (прислухається, як тихшає хода Джонатана надворі, далі сідає в кінці стола):] Який я одинокий, боже правий! (Леся Українка, III, 1952, 110); Самотньо й лунко одгукується в німих стінах моя помірна хода (Степан Васильченко, II, 1959, 74); Під вікнами почулась хода по рипучому снігу і голоси (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 455);
//  У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані. До гаю хоч близенько видати, та далеко стрибати: розсудливій людині на добру годину ходи (Марко Вовчок, I, 1955, 203); Махтей Нагірний живе від мене на годину ходи (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 304); Мені сказали, що за день ходи я дістанусь до Маніли (Юрій Яновський, II, 1958, 82);
//  Спосіб ходу, бігу коня. Пани й батюшки оглядають ходу [коней] і між собою нишком перемовляються або крадькома переморгуються (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 357);
//  Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Набавляючи ходи, загримить [паровоз] під гору (Василь Еллан, II, 1958, 10).
Збитися з ходи — спіткнутися. Збився [Тритузний] з ходи.. і вже побачили його на чотирьох, вже знаменитий картуз покотився геть (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 122); На ході, розм. — те саме, що На ходу (див. хід). Десяцький був тверезіший за голову і придержував його на ході під руку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 357); Семен покірно пішов за товаришем, ридаючи та хитаючись на ході (Леся Українка, III, 1952, 568); На ході часом він діловито щось собі мимрив, загинав пальці й рахував (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 193); Ззаду й Матюха ще підбіг і на ході чоботом ударив — аж хлопець як не впав (Андрій Головко, II, 1957, 145); Піти (вийти і т. ін.) скорою ходою див. скорий; Прискорювати (прискорити) ходу; Наддавати (наддати, придавати, придати і т. ін.) ходи — починати йти, їхати швидше. [Паріс:] Я хутко повернуся... (Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору) (Леся Українка, II, 1951, 318); Мисливець прискорив ходу (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 225); Гнідко наддав ходи (Панас Мирний, IV, 1955, 312); Дід промовив «гай-гай» і придав ходи (Марко Вовчок, I, 1955, 343); Микита набавив ходи (Любов Яновська, I, 1959, 318); Притишувати (притишити, стишувати, стишити і т. ін.) ходу — те саме, що Уповільнювати (уповільнити) ходу (див. уповільнювати). Він притишив ходу, та за чверть години був уже в центрі села (Іван Багмут, Опов., 1959, 17); — Доброго здоров'я, Грицю. На музики, либонь, тнеш? — Аякже! — Гриць стишує ходу, приноровлюючись до її кроків (Михайло Стельмах, II, 1962, 414); Укорочувати (укоротити) ходи див. укорочувати; Уповільнювати (уповільнити) ходу див. уповільнювати.

2. Манера ходити, ступати. Добре, ..що шовкові брови удались, хода павина да вид королівський, — дак і козака доскочила (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 121); Цілу ніч Якова не було, .. нема його, не чутно його важкої ходи (Панас Мирний, I, 1954, 223); Молодиця прегарна, років їй, певно, сорок, хода спокійна і навіть велична (Юрій Яновський, I, 1954, 62); Серед інших бійців їх [розвідників] одразу можна було впізнати і по впевнено-розвалькуватій ході, і по мові, і по рухах, в яких було щось солдатсько-аристократичне (Олесь Гончар, III, 1959, 18); Незабаром в передпокій увійшла рішучою ходою немолода лікарка (Михайло Стельмах, II, 1962, 252); Дробот ішов і крадькома позирав на Наталку. Яка в неї легка хода! (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 197); Ідуть поважною ходою корови з поля чередою (Володимир Сосюра, II, 1958, 434);
//  Спосіб переміщення транспорту, машин тощо. Задивившись на рівну ходу потужного трактора «ХТЗ-ПАТІ», Матеїк зупинив коней і, мов зачарований, стояв не рухаючись (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 299); Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор владною ходою у полі чорну ріже путь (Володимир Сосюра, I, 1957, 156).

3. у знач. присл. ходою, розм. Повільно, тихо. Замовк [Галайда], зажурився, Поїхав ходою (Тарас Шевченко, I, 1951, 120); Доведеться майже ходою тепер їхати (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 41).

4. чого, чия, перен. Рух уперед, розвиток від нижчого рівня до вищого; прогрес. В чорнім вугіллі горить Сяйво років і століть, І шумлять-гудуть заводи, І нема тих сил, народе, Щоб ходу твою спинить! (Максим Рильський, III, 1961, 19); Ні тюрми, ні шибениці, ні долари і злобне виття імперіалістичних гієн не могли зупинити невблаганної ходи історії (Радянська Україна, 25.X 1961, 1);
//  Успіхи, досягнення в процесі розвитку чого-небудь. В пам'яті людства ніколи не зітруться знаменні події, якими була відзначена переможна хода семирічки (Наука і життя, 1, 1960, 3); У час потокових ліній і автоматизованих процесів, у вік всевладної ходи кібернетики та полімерної хімії не можна без критичного самоогляду (Літературна Україна, 14.XII 1962, 2);
//  Поширення, розповсюдження (ідей, течій тощо). Як не можна зупинити схід сонця, так не можна зупинити переможної ходи марксистсько-ленінських ідей (Комуніст України, 9, 1967, 53); У першотравневих торжествах з особливою силою виявилася могутня хода комунізму (Радянська Україна, 5.V 1959, 1);
//  Проходження або здійснення чого-небудь. Гуркотить, перекочується небом артилерійська канонада, здригається земля від вибухів, ближче й ближче чути в Люботині ходу війни (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 28); і В лісах теж відчувалася хода весни (Михайло Стельмах, I, 1962, 217); Коли всі зібралися, він розповів нам про переможну ходу революції (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 110);
//  у що. Наближення, прагнення до чого-небудь. Я люблю мою Вітчизну, що кругом, як сад, цвіте, за ходу її залізну у майбутнє золоте (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 3); Народе мій! У кожнім колоску, У кожній бурячині і зернині Ходу я чую в комунізм лунку (Максим Рильський, III, 1961, 239).

5. діал. Марш. Стоїть [справник] та свистить — якусь жовнірську ходу висвищує [висвистує] (Марко Вовчок, I, 1955, 248).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 103.

Коментарі (0)